Отримано 14.11.2023, Доопрацьовано 15.01.2024, Прийнято 04.03.2024
Мета дослідження. Стаття присвячена актуальній темі ролі музеїв у сучасному суспільстві, яке характеризується широким використанням соціальних мереж як основного каналу комунікації та інформації. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації матеріалів, індукції та дедукції. Новизна дослідження полягає в комплексності дослідження активності музеїв Тернопільщини в соцмережах. Автори досліджують, як музеї адаптуються до нових вимог аудиторії та використовують соціальні мережі як інструменти для залучення відвідувачів, популяризації культурної спадщини та створення діалогу з громадськістю. Стаття базується на порівняльному аналізі досвіду різних музеїв, які використовують соціальні мережі для реалізації своєї місії. Автори висувають гіпотезу, що музеї в епоху соціальних мереж переходять від збереження до взаємодії, стаючи не лише культурними, а й соціальними інституціями. Висновки. Автори статті підкреслюють, що музеї є важливими носіями культурної пам’яті та ідентичності, але їхня роль змінюється у зв’язку з поширенням цифрових технологій та соціальних мереж. Соціальні мережі надають музеям можливості для збільшення видимості, привабливості та доступності, а також для збору зворотного зв’язку, врахування потреб та інтересів аудиторії, формування спільнот та партнерств. Автори аналізують, як музеї використовують соціальні мережі для різних цілей, таких як інформування, освіта, розвага, просування, залучення, співпраця та соціалізація. Автори також розглядають, які виклики та переваги несе використання соціальних мереж для музеїв, такі як зміна ролі відвідувачів, конкуренція з іншими джерелами інформації та розваг, необхідність підтримувати актуальність та якість контенту. В статті зроблено висновок, що музеї в епоху соціальних мереж повинні переглянути свою місію та стратегію, щоб відповідати сучасним тенденціям та очікуванням аудиторії. Визначено, що музеї повинні переходити від збереження до взаємодії, тобто ставити в центр не лише експонати, а й людей, які їх відвідують, створюючи для них можливості для навчання, спілкування, участі та співтворчості
музеї Тернопільщини; аналіз вебсайту музею; аналіз соцмереж музею; електронна культура; віртуальний музей
[1] Belova, A.D. (2022). Multimodal communication of British museums on Facebook. Studia Linguistica, 20, 9-21. doi: 10.17721/StudLing2022.20.9-21.
[2] Butyrina, M., & Ryvlina, V. (2021). Mediatisation of art: Virtual museum as a media. Lviv University Bulletin, 49, 207-215.
[3] Myna, Zh. (2021). The impact of cultural communication on institutionalisation: Libraries, museums and archives in the media space of today. Historical and Cultural Heritage: Preservation, Access, Use, 109-120.
[4] Orlyk, V., Orlyk, S., & Luzanova, A. (2021). Information potential of official websites of museums in numismatic research and promotion of museum institutions. Society. Document. Communication, 1(10), 393-422. doi: 10.31470/2518-7600-2020-10-393-422.
[5] Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 1388 “On Approval of the List of Museums and Reserves that Store Museum Objects that are State Property and Belong to the State Part of the Museum Fund of Ukraine”. (December, 2021). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1388-2021-%D0%BF#Text.
[6] Rodionova, N., & Hairapetian, H. (2021). New technologies in the work of museums. Multidisciplinary Academic Research and Innovation, 809-815.
[7] Rosokha, M., & Myna, Zh. (2022). Information and advertising presentation of the museum of history of Lviv Polytechnic in social networks. Information, Communication, Society, 25-26.
[8] Zirka, D.O. (2020). Digitalisation and mediatisation: New information technologies of modern Ukrainian museums. Achievements and Prospects of Science, Education and Production, 177-179.