Отримано 19.09.2022, Доопрацьовано 22.11.2022, Прийнято 26.12.2022
Мета статті – охарактеризувати особливості фейкових новин як новітнього засобу пропаганди, дезінформації та маніпуляції. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарній інтеграції методологічного інструментарію низки підходів з урахуванням принципів об’єктивності, системності, достовірності тощо. Для аналізу фейкових новин як складноструктурованої комунікативної системи використано системний метод; як соціокомунікативного явища в межах соціальних мереж – функціональний; як новітньої форми чуток – порівняльний. Також в основі методології дослідження – загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації. Наукова новизна полягає в удосконаленні наукової концептуалізації поняття фейкових нових як новітнього засобу маніпуляції, дезінформації та пропаганди. Висновки. Фейк (від англ. fake – підробка) – це неправдиві новини, вигадані історії з метою отримання будь-якої вигоди (фінансової, політичної тощо), достовірність яких забезпечують сфабриковані медійні формати: текстове повідомлення, реклама, фото-, відео- або аудіопідробки, використання ботів, тролів, які беруть активну участь в обговореннях. До різновиду фейків відноситься відкрите дезінформування, маніпуляції, пропаганда, чутки, меми, альтернативні факти, «вірусний» контент, пранкінг, новинна сатира, генератори новин і синтезованого медіаконтенту тощо. Найбільшу роль у поширенні фейкової інформації відіграють соціальні мережі. Нині актуалізуються питання формування навичок критичного мислення та інформаційної грамотності населення, проведення кампаній з формування стратегії протидії фейковим новинам, щоб запобігти ризику втрати довіри до демократії та інтернет-технологій, а також протистояти маніпуляції громадською думкою
фейк; дипфейк; неправдива інформація; соціальні мережі; маніпулювання; інтернет-комунікація
[1] Vilchynska, I. (2021). False information as a means of manipulative interaction. In Information education and professional communication technologies of the 21st century: Materials of the 12th international scientific and practical conference (pp. 105-108). Odesa.
[2] Kitsa, M. (2016). Fake information in Ukrainian social media: Concepts, types, influence on the audience. Social Communications, 281-287
[3] Mudra, I. (2016). The concept of "fake" and its types in mass media. TV and Radio Journalism, 15, 184-188.
[4] Ahmed, S. (2021). Who inadvertently shares deepfakes? Analyzing the role of political interest, cognitive ability, and social network size. Telematics and Informatics, 57. doi: 10.1016/j.tele.2020.101508.
[5] Cole, S. (2020). New deepfake method can put words in anyone’s mouth. Vice.
[6] Durodolu, O.O., Chisita, C., & Dube, T.V. (2021). Flattening the curve of fake news in the epoch of infodemic: An epistemic challenge. In Deep fakes, fake news, and misinformation in online teaching and learning technologies (pp.143-161). University of South Africa. doi: 10.4018/978-1-7998-6474-5.ch007.
[7] Jackson, L., & Valentine, G. (2014). Emotion and politics in a mediated public sphere: Questioning democracy, responsibility and ethics in a computer mediated world. Geoforum, 52, 193-202. doi: 10.1016/j.geoforum.2014.01.008.
[8] Kapferer, J.-N. (1987). Rumeur, le plus vieux média en ligne. Seuil.
[9] Knapp, R.H. (1944). A psychology of rumor. Public Opinion Quarterly, 8, 22-37.
[10] Knight, W. (2019). An AI that writes convincing prose risks mass-producing fake news. MIT Technology Review.
[11] Molina, M.D., Sundar, S.S., Le, T., & Lee, D. (2021). "Fake News" is not simply false information: A concept explication and taxonomy of online content. doi: 10.1177/0002764219878224.
[12] Meng, J. (2019). China issues new rules to clamp down on deepfake technologies used to create and broadcast fake news. South China Morning Post.
[13] Shibutani, T. (1966). Improvised news: A sociological study of rumor. Indianapolis, N.Y.